Рекомендації для розвитку СЕН: державна політика, освітні практики, підтримка учнівства
Рекомендації для розвитку СЕН: державна політика, освітні практики, підтримка учнівства
Соціально-емоційні навички (СЕН) — ключ до успішного навчання, психологічного благополуччя та життєвої стійкості учнівства. В Україні за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Міжнародної організації Plan International проведене Дослідження соціально-емоційних навичок (ДоСЕН). Рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ГО «ЕдКемп Україна» визначена як Національний центр ДоСЕН. Державна служба якості освіти України є співорганізатором дослідження.
Перший том Національного звіту ДоСЕН в Україні став новим етапом у розумінні потреб учнівства про себе — про те, як почувається, як сприймає свої соціально-емоційні навички (СЕН). У другому томі зосереджено увагу на поглибленому вивченні окремих тем і показників, зокрема чинників, що створюють або обмежують умови для розвитку СЕН:
- дорослі поруч із дітьми;
- педагогічна культура;
- практики шкільного повсякдення;
- вплив родини та суспільства;
- стереотипи й системні установки.
Уперше на основі верифікованих даних відображено, як соціально-емоційний розвиток учнівства в Україні формується на перетині підготовки вчительства, практик взаємодії в школі та вдома, впливу війни й гендерних очікувань.
Ключові висновки дослідження
Підтвердилася фундаментальна значущість СЕН для учнівства як невіддільного складника успішної особистості, що впливає на здатність навчатися, будувати позитивні взаємини, дбати про своє благополуччя і визначати життєві перспективи.
Учнівство (10-, 15-річні) з краще розвиненими СЕН, особливо тими, що стосуються виконання завдань та широти кругозору, має вищі академічні досягнення. Навички регуляції емоцій та навички залученості тісно пов’язані з психологічним благополуччям, задоволеністю життям і здоровими стосунками з іншими.
Відмінності у розвитку СЕН залежать від віку, статі, соціально-економічних умов. Так, 10-річні демонструють кращу мотивацію досягати, вищого рівня довіру та оптимізм, а 15-річні — співпереживання, толерантність і відповідальність. Прикметно, що підлітки в Україні не втрачають стресостійкості, наполегливості чи товариськості з віком, що відрізняє їх від однолітків у світі.
Помітні гендерні відмінності: хлопці частіше повідомляють про кращу емоційну регуляцію та довіру, дівчата — про співпереживання, креативність і відповідальність (особливо серед 15-річних). Дівчата частіше відчувають навчальну тривожність.
Залишаються поширеними стереотипні уявлення про «чоловічі» та «жіночі» риси й ролі, особливо серед хлопців. Це позначається на кар’єрних очікуваннях. Важливо, що схильність до стереотипного мислення учнівства послаблюється з віком, а також пов’язана з гіршою розвиненістю толерантності, допитливості та креативності.
Суттєво впливають на розвиток СЕН соціально-економічні передумови: учнівство з несприятливими передумовами для навчання демонструє нижчі показники, особливо серед креативності та впевненості в собі, що створює бар’єри для успішності та благополуччя.
Безпечна, підтримувальна атмосфера в школі, позитивні взаємини з учительством та однолітками, відчуття належності до шкільної спільноти — усе це є потужними чинниками, що сприяють розвитку СЕН.
Досвід булінгу негативно впливає на розвиток відповідальності, контролю над емоціями та довіри. Втім його прояви нижчі за середній міжнародний показник, особливо серед 15-річних.
Переважна більшість учнівства так чи інакше стикалася з викликами війни: дистанційне навчання, переривання зв’язку з друзями, вимушене переміщення, втрата близьких, хвилювання за рідних на фронті, погіршення здоров’я чи умов життя.
Досвід війни складним чином пов’язаний із СЕН: з одного боку, він може сприяти розвитку стійкості, контролю над емоціями, оптимізму (особливо в молодших дітей), а з іншого — негативно впливати на навички широти кругозору та залученості. Водночас усі виклики війни однозначно негативно позначаються на показниках здоров’я та благополуччя учнівства.
На основі результатів ДоСЕН сформульовано рекомендації для втілення на рівнях від державної політики до шкільного середовища.
Рекомендації для розвитку СЕН:
- національний рівень (органи державної влади):
- розроблення цілісної державної політики у сфері розвитку СЕН;
- інтеграція СЕН в обов’язковий зміст освіти;
- системна підготовка та підтримка вчительства;
- моніторинг і науково-аналітичний супровід розвитку СЕН у системі освіти.
- локальний рівень (обласні державні адміністрації і територіальні громади):
- підтримка закладів освіти в упровадженні СЕН на рівні областей і місцевих громад;
- психосоціальна підтримка дітей та підліток і підлітків та протидія насильству;
- цільові програми підвищення кваліфікації педагогів і педагогинь;
- партнерство з громадянським суспільством.
- інституційний рівень (заклади освіти):
- лідерство керівників і керівниць закладів освіти;
- професійна майстерність педагогинь і педагогів;
- активність учнівства;
- взаємодія з батьківством.
Довідково:
До вибірки ДоСЕН в Україні потрапили 200 закладів загальної середньої освіти, з яких до участі залучено 4823 дітей (2942 учні/учениці 10-річного віку та 1881 — 15-річних). Крім учнівства, участь у дослідженні взяли 1827 учителів і вчительок, 3030 представників і представниць батьківства та 176 керівників і керівниць закладів освіти.